Дитячий травматизм здається неминучим злом, особливо в літній період – на канікулах важко контролювати дитину і захищати її від небезпек. Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизмуприродно, лягає на плечі батьків і учителів.

Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно. Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму.

• побутовий (травми, які виникають удома, у дворі, в дитячому саду);

• вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);

• шкільний;

• спортивний;

• інший.

Побутовий травматизм – найпоширеніший, і причина його в більшості випадків – неуважність батьків, які не лише залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і тому подібне

Існує і інша класифікація дитячого травматизму – вікова. У дітей кожного віку – свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм. Так, в грудному віці (до року) дитячий травматизм найчастіше пов’язаний з заковтуванням сторонніх предметів. Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним йому способом – він чіпає руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і намагається тягнути їх в рот.

У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливим. Тому до травм від заковтуваних предметів додаються травми, пов’язані з падіннями (удари, переломи)травми від гострих предметів, опіки, поразки струмом. Після трьох років допитливість росте, навколишній світ дитини більше не обмежується квартирою, тому вірогідність отримати травму збільшується.

Потім дитина йде в школу, і батьки вже не можуть контролювати його так, як раніше. Додається шкільний і спортивний дитячий травматизм. Сплеск травматизму часто доводиться на підлітковий вік: в цей час дитячий травматизм обумовлений не лише цікавістю і невмінням оцінити небезпеку, але ще і бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і безрозсудною сміливістю.

ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Звичайно, повністю викоренити дитячий травматизм неможливо – від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але завдання батьків – максимально забезпечити свою дитину. Адже більшість травм відбуваються саме з вини батьків – недоглядали, недообъяснили.

Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини. У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Звичайно, важко устежити за дитиною 24 години в добу, 7 днів в тиждень, але чим молодше дитина, тим важливіше не випускати його з виду. Дитячий травматизм в дитячому віці цілком і повністю на совісті батьків. Немовля ще не знає, що таке “небезпечно”, і пояснити йому це не можна. Отже якщо малюк проковтнув гудзик або – не дай Бог! – випав з коляски, що стояла на балконі, винні батьки.

Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваше завдання – максимально захистити його від травмоопасных предметів. Удома – заховати від нього крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки і ін.). Розетки закриваються спеціальними заглушками. Треба закривати вікна (чи хоч би забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити і іншої небезпечної побутової техніки.

Крім того, в цьому віці треба вже учити дитину самостійно визначати міру небезпеки. Розкажіть йому, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем – порізатися, а окропом – обшпаритися. У цьому віці діти вже цілком здатні сприймати аргументацію, і краще нехай він дізнається про небезпеку з ваших слів, чим на власному досвіді. Тільки розповідайте спокійно, не потрібно залякувати дитину.

Чим старше стає дитина, тим більшу важливість придбаває пояснення правил техніки безпеки. Коли дитина йде в школу, батьки часто перекладають відповідальність за дитячий травматизм на класних керівників, учителів фізкультури, праці і ОБЖ. Так, під час уроків учителі несуть відповідальність за дитину, але батьки самі повинні ознайомити своє чадо з правилами дорожнього руху і іншими правилами безпеки. Врешті-решт, учитель відповідає за цілий клас, дуже важко устежити за 40 дітьми. У вас же тільки одна дитина – і у ваших силах зробити так, щоб він не намагався вибігти на проїжджу частину або викинути ще що-небудь небезпечне.

Дитячий травматизм – серйозна проблема, але якщо батьки стежитимуть за своєю дитиною і навчать його правилам безпеки, багатьох травм вдасться уникнути

Влітку на нашому столі - усіляка літня смакота: овочі, ягоди, фрукти, наші і заморські, свіжа і така корисна зелень... Кожний батько, прагнучи взапас завітамінізувати свою дитину, не жаліє грошей на ці радощі. Все б нічого, але дитячі лікарі хапаються за голову: саме захворювання органів шлунково-кишкового тракту в дітей стають домінуючими. І літо в цьому теж винне. Чому? Спробуємо розібратися.

Гастроентерологи стверджують, що настання літа - це вже проблема. Причин цьому чимало, і одна з них - при високих температурах холодильні установки не завжди справляються зі своїми завданнями. Але ж якість і свіжість продуктів має величезне значення в системі здорового харчування, особливо дитячого.

Строк придатності

Всякий продукт повинен зберігатися тільки певний строк. Наприклад , приготували салат - одразу з'їли. Влітку не допускається зберігання салатів у холодильнику навіть протягом декількох годин.

Перш, ніж придбати продукти в супермаркеті, обов'язково перевірте строк придатності. Пам'ятайте, що молочні продукти повинні зберігатися в холодильних установках - навіть йогурти зі строком в один місяць. До речі, найчастіші отруєння саме через продукти, куплені в магазинах. Тому, відкривши вдома йогурт, придивіться якщо сироватка відділилася від згустку, або продукт перетворився в грудкувату масу - краще його не їсти.

Фрукти – мити обов'язково!

Усі знають, що продукти, уживані в їжу, повинні бути добре вимиті. Тільки чи всі так роблять? Багато городян влітку відпочивають на дачах, де все росте на кущах. Ну як отут устежиш за трирічним малям, що прямо тут може поласувати ягідкою? І все-таки, бажано не допускати такого, а дітям пояснити, що ягоди можна їсти тільки після того, як їх гарненько вимиють. Саме в таких ситуаціях і відбувається зараження не тільки інфекційними захворюваннями, але й глистами і іншими паразитами. При поливанні плодоносних рослин часто використовуються органічні добрива, та і в землі можуть бути і навіть обов’язково є яйця глистів, цисти лямблій.

Сьогодні навіть дитина знає, що якість води, що біжить із крану, дуже низька. Тому, помивши фрукти проточною водою, сполосніть їх кип'яченою. Крім того, ті продукти, що росли в теплицях, гельмінтологи радять якийсь час потримати у воді, ледве підкисленій оцтом, тому, що тепличні овочі та фрукти найчастіше піддаються обробці органічними речовинами.

Фрукти, які ми купуємо в магазинах і на ринках, повинні піддаватися обробці обов'язково. Деякі з них треба не тільки мити, але й зрізати шкірочку - гарні блискучі яблучка швидше за все були оброблені речовинами, що містять віск або парафін (саме тому вони жирнуваті на дотик).

По хорошій погоді чому б не погуляти всією родиною по місту: поспілкуватися, подихати свіжим повітрям, отримати порцію вітаміну D, а як здолає голод - зайти в кафе? Тільки от кафе варто вибирати таке, де є спеціальне дитяче меню. До складу його входять страви, спеціально адаптовані для дітей. Єдине, страви ці, швидше за все, будуть готуватися з не дуже корисними для здоров'я добавками, на олії, у якій безліч насичених жирних кислот.

От що вже дійсно не варто, так це віддавати перевагу системі фаст-фуда (швидкого харчування), - це різні смажені пиріжки, гарячі бутерброди, розчинні супи, смаженя, газовані напої, м'яке морозиво... М'ясо в подібних закладах готується на дуже гарячому маслі - але ж його тривале нагрівання сприяє утворенню в ньому токсичних речовин і канцерогенів, які провокують онкологічні захворювання. Будь-які страви, приготовлені у фритюрі, містять багато жиру й викликають різкий викид жовчі і ферментів, що може призвести до спазму кишкового тракту. Лимонади виготовляються з ароматизаторів, смакових есенцій, барвників і великої кількості стислого вуглекислого газу, що теж зовсім не корисно для дитячого організму.

А от у ресторанах ви можете замовити кашу, домашні пельмені, тушковане м'ясо в горшчику, тільки попросіть кухаря не класти туди спецій. В італійському ресторані замовте парову рибу. Універсальні варіанти - варена картопля, пюре, рис, парові овочі. Можна навіть замовити для дитини страву, скомбіновану з декількох гарнірів.

Влітку - до моря

Відправляючись у відпустку, і діти, і батьки попадають в умови, зовсім для них не звичні: інший клімат, інша їжа, інша вода... Якщо дитина маленька, фахівці радять частину їжі брати з собою. Це можуть бути сухі адаптовані суміші, каші для дитячого харчування - їх можна готувати в будь-яких умовах, досить залити окропом або молоком. Після року підійдуть м'ясні й рибні консерви, баночки із фруктовим і овочевим пюре, соки. В готелі вас виручить шведський стіл. А до вечері можна замовити кухарю щось таке, що підходить саме для дитячого організму.

Часто батьки дають своїм малятам свіжі соки. Педіатри радять батькам взагалі не давати дітям такі напої. Тому що яблучна, молочна та оцтова кислоти є серйозний подразник для підшлункової залози. Для того, щоб сік добре засвоювався дитячим організмом, його необхідно розводити водою пополам. До того ж питний режим дитини повинен складатися не з одного тільки соку, треба давати стільки, скільки дозволено в даному віці. Трирічний карапуз може випити лише 200 гр соку за день, півторарічний - 100 - 120 гр, а якщо малюку сім місяців - давайте 80 гр. А в нас як буває? Батьки зовсім не обмежують малюка - він може й літр випити. І часто підшлункова залоза дитини не справляється. Це проявляється в періодичних болях, здутті живота, нудоті, блювоті.

На відпочинку також не бажано експериментувати, пробуючи невідомі фрукти.

Статки багатьох родин дозволяють батькам потурати дитячим капризам і, особливо, харчовим пристрастям. Очі розбігаються від продуктового достатку в супермаркетах. Саме тому хвороби травлення називають хворобами цивілізації. Тому навіть гарного і смачного треба в міру. Адже продукти, які ми вживаємо, містять велику кількість консервантів і синтетичних добавок. Організм дитини часом не справляється з подібним навантаженням.

Сьогодні навіть маленькі діти мають серйозні порушення органів травлення. Правда, частіше це функціональні відхилення, а не серйозні захворювання - порушення ферментативної активності органів або моторної функції. Однак, якщо вчасно не усунути причини подібних відхилень, може сформуватися органічна патологія.

Нате ми і цивілізовані люди, щоб раціонально організовувати своє життя.

Безпека життєдіяльності під час грози та блискавки

Грози, блискавки і безпека

Що таке гроза? От як її описує у своєму вірші “Весіння гроза” Федір Тютчев: “Люблю грозу в начале мая, когда весенний, первый гром, как бы резвяся и играя, грохочет в небе голубом. Гремят раскаты молодые, вот дождик брызнул, пыль летит, повисли перлы дождевые, и солнце нити золотит“. Багатьом з дитинства відомий віршик дітячої поетеси Агнії Барто “Гроза”: “Начинается гроза, потемнело в полдень, полетел песок в глаза, в небе – вспышки молний. Ветер треплет цветники на зелёном сквере, в дом ворвались сквозняки, распахнули двери“.

Безумовно, гроза дуже величне явище, але воно повністю відповідає своїй назві, адже воно наскільки величне, настільки ж і грізне. За науковим визначенням, гроза – атмосферне явище, при якому у потужних купно-дощових хмарах і між хмарами та землею виникають сильні електричні розряди – блискавки, які супроводжуються громом. Як правило, при грозі випадають інтенсивні зливові опади, нерідко град, спостерігається посилення вітру, часто до шквалу.

Блискавка це є гігантський електричний іскровий розряд в атмосфері, який зазвичай проявляється ярким спалахом світла та громом, якій її супроводжує. Найчастіше блискавка виникає в купно-дощових хмарах, тоді вони називаються грозовими; іноді блискавки утворяться в шарувато-дощових хмарах, а також при вулканічних виверженнях, торнадо і пилових буревіях. Середня довжина блискавки становить близько 2,5 км, хоча деякі розряди простираються в атмосфері на відстань до 20 км. Люди здавна боялися удару блискавок, і не випадково. По кількості смертельних випадків вона поступається лише повеням і щорічно вбиває близько сотні людей у Європі та стільки ж у США. Тому завжди треба дотримувати обережності під час грози, адже нічого не може бути важливіше Вашої власної безпеки.

Уникайте відкритої місцевості. Як відомо, гроза зазвичай б’є у найвищу крапку на своєму шляху. Самотня людина у полі – це і є та найвища крапка. Ще страшніше опинитися під час грози на одинокому пагорбі. Напевне, що всі чули у теленовинах, як у шпиль на куполі Верховної ради 3 червня вдарила блискавка. І це серед великого міста, де поряд було чимало різноманітних високих об’єктів. Так от, коли Ви опиняєтесь на пустому пагорбі, Ви стаєте саме таким “шпилем”. Якщо ж Ви з якоїсь причини залишилися в поле один на один із грозою, сховайтеся в будь-якому можливому заглибленні у самому нижчому місці, яке найближче до Вас: канавці, улоговинці або просто у найнижчому місці поля, сядьте навпочіпки та пригніть голову. Лежати на мокрій землі під час грози не рекомендується. Саме краще, що Ви можете зробити – це стати непомітними для блискавки: присісти, злитися зі стіною, стати якнайменше.

Не метушиться. Хоча дуже хочеться, від грози не потрібно бігти. Чим ширше ваші кроки, тим небезпечніше для вас удар блискавки. Якщо пониження місцевості десь далі від цього місця, де вас раптом застала гроза (навіть не далеко), не біжіть туди, а повільно йдіть, схилившись як можна нижче, а краще - навприсядки. Ні в якому разі не варто пересуватися на велосипедах, мопедах і мотоциклах. Не варто навіть руками вести апарат, йдучи поряд. Вашого залізного коня краще покласти на землю або притулити до стіни і відійдійти від нього хоча б на пару метрів.

Уникайте води. Вода – відмінний провідник струму. Удар блискавки поширюється навколо водойми в радіусі 100 метрів. Нерідко вона б’є у береги. Тому не те що купатися, а навіть відпочивати біля води під час грози не можна. Але при цьому, мокрий одяг на людині служить добру службу, і якщо блискавка її зачепить, у нього є більше шансів вижити.

Намагайтеся сховатися. Безпечніше всього під час грози перебувати в приміщенні із громовідводом. Якщо гроза застала вас у місті, сховайтеся у магазини, під’їзді або на крайній випадок, перечекайте грозу під навісом у стіни будинку. Не страшно, якщо ви перебуваєте в автомобілі, тільки закрийте вікна. Ховаючись під деревами, не забувайте про те, що блискавка найчастіше попадає в найвищі з них (дуби, тополі, сосни). Тобто – чим менше деревце, під яким ви знайшли притулок, тим краще. Але, якщо це одиноке дерево (а тим більше – на пагорбі), то воно Вас не захистить, а навпаки може притягнути блискавку. А ховатися від грози в лісі небезпечно. Мокре дерево проводить струм, та крім того, кора ураженого блискавкою дерева розлітається на десятки метрів навколо, може зачепити вас. Та і само дерево, або його чимала частина може впасти на людину. У квартирі чи у окремому будинку під час грози завжди зачиняйте вікна, вимикайте з сіті телевізори та антенні вводи. І ні в якому разі не залишайте телевізор у режимі “стенд бай”. У кого є кабельне підключення до інтернету, краще витягнути з комп¢ютера мережевий кабель, якщо підключення не оптоволоконне.

Остерігайтеся небезпечних предметів. Потрібно пам’ятати, що удар блискавки небезпечний не тільки тоді, коли гроза б’є безпосередньо в людину, але і коли б’є у предмети, що перебувають поруч. Тому не варто доторкатися до будь чого мокрого, залізного, електричного, тому що в такі речі блискавка б’є найчастіше. Не можна сидіти біля багаття, адже у нагрітого повітря провідність для блискавки значно більша. Дуже нерозумно перечікувати грозу біля лінії електропередач. Електрика в будь-якому виді притягує блискавку. Навіть перебуваючи біля стіни, на якій розташована будь яка антена, Ви дуже сильно ризикуєте викликати на себе удар з небес.

Найнебезпечнішою справою є спроби розмовляти під час грози мобільним телефоном. І навіть коли Ви не розмовляєте, небезпека не набагато менша, адже телефон все-рівно постійно зв’язується з вишкою мобільного зв’язку і при цьому є досить сильним магнітом для блискавок. Найкраще під час грози мобільники повністю вимикати. Не бійтеся здатися смішним або пропустити важливий дзвінок. Після удару блискавки це все стане не важливим, тому подбайте про себе, а не про пустощі!

Будь які металеві деталі дуже привабливі для блискавки: годинники, ланцюжки, а особливо розкрита над головою парасолька – потенційні об’єкти для удару блискавки. А для такого виду блискавки – як кулькова, ці дрібниці взагалі є магнітами. Тому, такі речі, краще опустити на землю і відійти, парасольку теж скрутити і опустити нижче, тим більше, що як вже розповідалося, під час грози безпечніше намокнути, ніж бути сухим, або злегка забризканим краплями. Зрозуміло, що десь на полі не важко покласти годинник на землю і відійти на декілька метрів – його ніхто не забере. Серед населеного пункту так не зробиш (хтось підбере). Ідеальний варіант – покласти всі металеві предмети у сумочку, або поліетиленовий пакунок і тримати у опущеній руці (тільки не торкаючись землі). Ні в якому разі не можна йти під час грози, тримаючи на плечах лопату, вила, сапу або косу чи інший інструмент.

Кулькова (кульова) блискавка. Це різновид блискавки, який своєю формою нагадує кулю діаметром від 3 до 20 см. Дане явище спостерігається при сильних грозах, як правило, після багаторазових розрядів зі звичайними блискавками й випадання дощу, тобто носить вторинний характер. За останніми поглядами (точно ні кому не відомо) така блискавка являє собою згусток плазми, тобто іонізованого газу. Кульова блискавка може розігріватися, викликаючи вибух, або остигати, розпадатися й безшумно зникати. За даними вчених, температура кульової блискавки може бути в межах від 100 до 1000 градусів С. Але при цьому люди, які зіштовхувалися з кульовими блискавками на відстані руки, украй рідко відзначали хоч якесь тепло, що виходило від них, хоча за логікою, вони повинні були одержати опіки. Така ж загадка і з масою: якого б блискавка не була розміру, вона важить не більше 5-7 грам. Поводження кульових блискавок непередбачуване. Вони відносяться до явищ, які з’являються коли хочуть, де хочуть і роблять – що хочуть. Вони можуть з’явитися навіть у ясну, сонячну погоду.

На відміну від звичайної блискавки, кульова далеко не завжди б’є миттєво і раптово. Вона може дуже повільно наближатися, літати навколо і навіть не завжди “побажає” зачепити. Головне правило у разі появи біля Вас або неподалік від Вас кульової блискавки – будь те у квартирі чи на вулиці – не панікувати і не робити різких рухів. Ні у якому разі ні куди не тікайте! Блискавки дуже сприйнятливі до завихрень повітря, які ми створюємо на бігу та при інших, навіть не дуже різких рухах. Ці завихрення тягнуть блискавку за собою і вона Вас все одне наздожене. Відірватися від кульової блискавки можна тільки на машині (на мотоциклі навряд чи варто). Тому, при появі кулькової блискавки поряд з Вами та навіть на деякій відстані, намагайтеся взагалі не рухатися. Тільки якщо на Вас, чи у Вас у руках є металеві предмети, потрібно дуже-дуже повільно зняти з себе все металеве та електронне (часи, плеєри, мобільники, тощо), дуже повільно поставити (не можна кидати) їх на землю чи підлогу, після того, так само дуже повільно відійти від цих предметів хоча б на півметра, знову ж таки самим повільним чином присісти і не рухатися, не махати руками, навіть не розмовляти. Взагалі те краще на неї не дивитися прямо, щоб не пошкодити очі у разі вибуху і головне тому, що кульова блискавка має деяку гіпнотичну дію. Та втрачати з поля зору її не слід (дивіться боковим зором).

Якщо кульова блискавка рухається таки на Вас, постарайтеся найповільнішим чином відійти з її шляху. Якщо ви перебуваєте у квартирі – підійдіть до вікна й відкрийте кватирку (теж вкрай повільно) і тоді блискавка можливо, навіть з великою часткою ймовірності, вилетить назовні. І ні в якому разі ніколи нічого не кидайте в кульову блискавку! Вона може або вдарити у відповідь або вибухнути, як граната, що невідворотно призведе до важких наслідків: опіки, травми, іноді втрата свідомості і зупинка серця, не кажучи вже про пошкодження майна.

У тому випадку, коли Ви навіть бачите, що Вам не вдається відійти від кульової блискавки і вона хоче Вас зачепити, все одне не тікайте, адже Ви тільки додасте їй енергії (це спрощено зазначено). Можливо, що навіть торкнувшись Вас, вона не завдасть Вам шкоди, або завдасть невелику шкоду. Бували випадки, коли блискавка випаровувала на руках людей металеві предмети (часи, браслети), навіть не завдавши опіків.

Якщо ж кульова блискавка чи не кулькова зачепила когось і людина знепритомніла, то його необхідно перенести в добре провітрюване приміщення, тепло вкутати, зробити штучне дихання й обов’язково викликати швидку допомогу.

Будьте розсудливі! Бережіть себе, свої рідних і друзів!

Як вберегтися від сонячних та теплових ударів?

Для послаблення несприятливої дії високої температури в житлових та громадських будинках, офісних приміщеннях гігієністи-науковці та практики радять дотримуватися наступних рекомендацій.

Сонячні та теплові удари частіше виникають у дітей, що пов`язано із недосконалістю процесу терморегуляції їх організму, а також наявністю у частини з них ожиріння, захворювань серцево-судинної та ендокринної систем. Організм дитини генерує тепло, яке розсіюється шляхом теплового випромінювання та виділення поту. За рахунок виділення поту організм захищається від перегрівання в умовах підвищення температури повітря, вологості, посилення рухового навантаження. При неспроможності організму швидко в необхідній кількості витрачати тепло наступає перегрівання. Якщо це супроводжується дефіцитом в організмі води (зневоднення), швидкість зростання температури тіла підвищується, що призводить до сонячного або теплового удару.

Тепловий удар виникає при загальному перегріванні організму під впливом впродовж тривалого часу високої температури, а сонячний – під прямим впливом сонячних променів на голову та верхню частину шиї людини.

Для попередження сонячних і теплових ударів у дітей необхідно:

- уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями (не більше 10-15 хвилин);

- носити вільний одяг світлих кольорів із натуральних матеріалів, на пляж одягати легке взуття;

- захищати голову від сонця панамами, хустками тощо (навіть у хмарну погоду), а також парасольками. Для захисту очей використовувати козирки та окуляри від сонця;

- при перебуванні на пляжі забезпечити чергування відпочинку на піску або каменях (впродовж 10-15 хвилин) з плесканням у воді і плаванням (10-15 хвилин – для дітей 8-12 років, 25-30 хвилин – для дітей з 13 років і старше). У першій половині дня купання краще закінчувати не пізніше 1000-1030, повторне купання у другій половині дня проводити з 1600 до 1900. Не дозволяти дітям спати під сонцем. На пляжі широко використовувати тіньові навіси;

- поза межами пляжу необхідно чергувати перебування на сонці та у тіні дерев ("сонячне мереживо" дерев – сонячні проміні, які пропущені через листя дерев);

- не організовувати у період з 10.00 до 16.00 тривалих екскурсій (автобусних, піших);

- проводити культурно-масові заходи після 1800 на свіжому повітрі або залах з широким доступом свіжого повітря, виключаючи протяги. При проведенні масових заходів влаштовувати перерви через кожні 30 хвилин;

- проводити рухові ігри, змагання у періоди до 10.00 і після 16.00;

- забезпечити дітей впродовж дня достатньою кількістю питної води (не менше 2 літрів на дитину), не дозволяти вживання холодної води;

- проводити під час перебування у приміщеннях обливання обличчя, рук до ліктів, до плечей, ніг до колін прохолодною проточною водою (починати з +24º–26º С, кожні 2 дня знижати на 1º С і довести її до 16º С);

- організувати широкий доступ свіжого повітря до приміщень, де перебувають діти (широку аерацію), у тому числі під час денного та нічного сну, не допускаючи протягів. Сукупна тривалість денного та нічного сну не повинна бути менше 1030-1100 годин;

- за наявності у приміщеннях кондиціонеру, різниця між температурою цього приміщення та температурою на вулиці не повинна перевищувати +10º С, для запобігання теплового удару після виходу на вулицю після тривалого перебування поруч із кондиціонером;

- не допускати перебування дитини ближче ніж 2 м від електричного вентилятора;

- дівчатам рекомендувати використовувати віяло, не носити у спеку прикраси;

- проводити щоденне вологе прибирання підлоги приміщень, де перебувають діти.

Правила поведінки на воді

Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

- правильний вибір та обладнання місць купання;

- навчання дорослих і дітей плаванню;

- суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;

- постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки на воді:

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.

2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.

3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.

4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.

5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.

6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.

7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.

8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.

9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.

11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

Правилами поведінки на воді забороняється:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.

2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.

3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.

7. Вживати спиртні напої під час купання.

8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.

9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

10. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.

12. Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.

13. Купання дітей без супроводу дорослих.

Правила поведінки для дітей:

1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).

2. До купання допускаються групи дітей до 10 чоловік під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.

3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.

4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей ретельно перевіряється дно аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.

5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.

6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).

7. До і після купання проводиться перевірка наявності дітей, шляхом шикування їх в ряд у відповідності до своїх куп одягу.

8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.

9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються.

Місця купання (пляжі) повинні відповідати санітарно-технологічним нормам:

1. Місця купання (пляжі) необхідно розташовувати вище за течією від портових споруджень, пірсів, причалів, суден, нафтоналивних пристосувань, спусків стічних вод і ділянок скидання промислових відходів.

2. Зона для купання не повинна перевищувати 1200 метрів уздовж і до 50 метрів від берега.

3. Дно водоймища на ділянці, відведеній для купання, повинно плавно опускатися від берега до глибини 1 м 75 см; гранична глибина для дітей молодшого віку і які не вміють плавати — 70 см, для дітей старшого віку — 1 м 30 см; швидкість течії води не повинна перевищувати 10 м/хв.

4. У місцях для купання не повинно бути виходу ґрунтових вод із низькою температурою.

5. Ділянки для купання позначаються буями, віхами, жердинами тощо.

6. На березі пляж потрібно огороджувати парканом, на пляжі повинні бути навіси і кабіни для переодягання.

7. За три метри від берега встановлюються рятувальні щити, на яких вивішуються рятувальні кінці Олександрова і рятувальні круги.

8. Рятувальний пост на пляжі дитячого табору або бази відпочинку виставляється організацією, що відповідає за них. Рятувальний пост виставляється на період купання або заходів, які проводяться на воді.

Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження і утоплення.

У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку, кінець Олександрова і інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).

Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.

Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.

В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні ознаки зупинки дихання; широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або "перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

Діяти треба швидко та послідовно:

1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.

2. Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у салфетку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інші інородні тіла.

3. Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі ( це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.

4. Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно "краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є — продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом "рот в рот”, а "рот в ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань — 16-20 за хвилину.

5. Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.

6. У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань донатискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє — 1:5.

7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.

Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. В тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, не зважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає, або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.

Забезпечення водного балансу організму

Вода - це життя.

У нормі її має бути 2/3 від ваги тіла. Вода приводить в дію натрієво-калієві «насоси», виробляючи енергію, необхідну для нормального функціонування клітин. Звичайно ж, в організму великі резервні можливості, але води вистачає не більше ніж на 3 дні. Вода - це не просто рідина, а живильне середовище для клітин. З зневодненням організму спочатку зменшується обсяг клітинної рідини, потім позаклітинної, а потім вода витягується з кров'яного русла. Вся ця вода йде на забезпечення головного мозку, який вважається рекордсменом за її кількістю (він складається на 85% з води). Вода є другим після кисню засобом, необхідним для нормальної роботи клітин мозку, і його головним живильним елементом.

Водний баланс - це відношення кількості спожитої води до кількості виведеної. Для нормальної діяльності організму важливо, щоб прихід води повністю покривав витрати. Вчені підрахували, що частина води (до 1,5 л) ми споживаємо з їжею і напоями, а близько 300 мл утворюється в самому організмі в результаті біохімічних процесів.

Організму людини приносять шкоду як нестача води, так і її надлишок. Надлишок негативно позначається на роботі серця і нирок, посилює пітливість, сприяє вимиванню вітамінів і мінеральних солей з органів. У нашому організмі є прекрасний індикатор недостачі води - відчуття спраги. Але треба розрізняти спрагу дійсну і помилкову.

Як було сказано, існує справжня й хибна спрага. Перша викликається зменшенням вмісту води в крові через недостатнє надходження рідини або значної її втрати. Через рецептори судин сигнал про це передається в гіпоталамус, збудження якого викликає бажання пити. При помилкової жадобі пересихає слизова оболонка ротової порожнини. Такий ефект виникає під час довгого читання вголос, при високій зовнішній температурі або в будь-яких стресових ситуаціях. Фізіологічної необхідності у вживанні рідини в подібні моменти немає. Досить прополоскати рот або просто зробити кілька ковточків води.

У спеку ми втрачаємо багато рідини, а поповнювати запаси не встигаємо, що може призвести до зневоднення організму. Індикатором рівня зневоднення може бути колір і кількість сечі. Якщо сечі трохи і вона темно-жовтого кольору, це означає, що в організмі не вистачає запасів рідини і необхідно їх поповнити.

Небезпека зневоднення залежить не від того, який орган втрачає воду, а від того, який відсоток втрати вологи в організмі в цілому. При втраті 6-8% вологи від ваги тіла відзначаються висока температура тіла, почастішання дихання і серцебиття, з'являються м'язова слабкість і запаморочення. Втрата води в 10% веде до розладів центральної нервової системи та порушенням кровообігу. Також дефіцит води в організмі - хронічне зневоднення - є найважливішою причиною багатьох захворювань: астми, алергії,діареї.

У зв'язку зі спекотними погодними умовами, нехарактерними для клімату України, гігієністи-науковці та практики рекомендують для послаблення несприятливої дії високої температури в житлових та громадських будинках, офісних приміщеннях здійснення таких заходів:

застосування сонцезахисних пристроїв на вікнах (жалюзі, штори білих тонів);

застосування вікон з тонованим сонцевідбивачим (відзеркалючим) склом;

застосування мобільних та стаціонарних кондиціонерів;

застосування звичайних електричних вентиляторів.

Для недопущення надходження тепла в приміщення рекомендується кріпити сонцевідбиваючі плівки зовні вікон.

Людям, які страждають на хронічні захворювання, особливо серцево-судинної системи, літнім людям та дітям рекомендовано обмеження фізичної активності та перебування на сонці. Необхідно проконсультуватися з лікарем, та виконувати його рекомендації.

У приміщеннях необхідно проводити вологе прибирання з метою збільшення вологості повітря та зниження його температури. Антимоскітну сітку на вікнах рекомендується періодично зволожувати для зменшення проникнення в приміщення гарячого повітря.

Найкращий час для провітрювання приміщень – нічні, ранкові та вечірні години. У інший час кватирки, фрамуги, вікна необхідно тримати зачиненими, що значно зменшить проникнення гарячого повітря всередину приміщення.

Одяг повинен добре пропускати повітря, бути легким, просторим та, бажано, світлих тонів.

З метою попередження перегріву організму, періодично, особливо після повернення з вулиці, необхідно користуватися душем. Під час відпочинку на пляжі рекомендується перебувати в тіні в головних уборах, якомога більше скоротити перебування на сонці. Найсприятливіший час перебування на пляжі – ранкові та вечірні години.

При перебуванні на відкритому повітрі необхідно носити головні убори, збільшити споживання питної води та рідкої їжі, особливо коли не можна відмовитися від перебування на відкритому повітрі.

Власникам автомобілів, у яких не встановлені кондиціонери, необхідно максимально обмежити користування ними, особливо в період з 12 до 17 години.

Для попередження порушень імунної системи рекомендована вітамінопрофілактика та овочеві дієти. У такі дні категорично забороняється вживання алкогольних напоїв, куріння.

При появі смогу ("задимленості"), атмосферного повітря в населених пунктах рекомендується захищати органи дихання звичайними марлевими масками зволоженими водою, не сідати без нагальної потреби за кермо автомобіля чи іншого механічного транспортного засобу підвищеної небезпеки. При погіршенні самопочуття необхідно негайно звернутися до лікаря.

Сонячні та теплові удари частіше виникають у дітей, що пов`язано із недосконалістю процесу терморегуляції їх організму, а також наявністю у частини з них ожиріння, захворювань серцево-судинної та ендокринної систем. Організм дитини генерує тепло, яке розсіюється шляхом теплового випромінювання та виділення поту. За рахунок виділення поту організм захищається від перегрівання в умовах підвищення температури повітря, вологості, посилення рухового навантаження. При неспроможності організму швидко в необхідній кількості витрачати тепло наступає перегрівання. Якщо це супроводжується дефіцитом в організмі води (зневоднення), швидкість зростання температури тіла підвищується, що призводить до сонячного або теплового удару.

Тепловий удар виникає при загальному перегріванні організму під впливом впродовж тривалого часу високої температури, а сонячний – під прямим впливом сонячних променів на голову та верхню частину шиї людини.

Для попередження сонячних і теплових ударів у дітей необхідно:

уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями (не більше 10-15 хвилин);

носити вільний одяг світлих кольорів із натуральних матеріалів, на пляж одягати легке взуття;

захищати голову від сонця панамами, хустками тощо (навіть у хмарну погоду), а також парасольками. Для захисту очей використовувати козирки та окуляри від сонця;

при перебуванні на пляжі забезпечити чергування відпочинку на піску або каменях (впродовж 10-15 хвилин) з плесканням у воді і плаванням (10-15 хвилин – для дітей 8-12 років, 25-30 хвилин – для дітей з 13 років і старше). У першій половині дня купання краще закінчувати не пізніше 1000-1030, повторне купання у другій половині дня проводити з 1600 до 1900. Не дозволяти дітям спати під сонцем. На пляжі широко використовувати тіньові навіси;

поза межами пляжу необхідно чергувати перебування на сонці та у тіні дерев ("сонячне мереживо" дерев – сонячні проміні, які пропущені через листядерев);

не організовувати у період з 1000 до 1600 тривалих екскурсій (автобусних, піших);

проводити культурно-масові заходи після 1800 на свіжому повітрі або залах з широким доступом свіжого повітря, виключаючи протяги. При проведенні масових заходів влаштовувати перерви через кожні 30 хвилин;

проводити рухові ігри, змагання у періоди до 1000 і після 1600;

забезпечити дітей впродовж дня достатньою кількістю питної води (не менше 2 літрів на дитину), не дозволяти вживання холодної води;

проводити під час перебування у приміщеннях обливання обличчя, рук до ліктів, до плечей, ніг до колін прохолодною проточною водою (починати з +24º–26º С, кожні 2 дня знижати на 1º С і довести її до 16º С);

організувати широкий доступ свіжого повітря до приміщень, де перебувають діти (широку аерацію), у тому числі під час денного та нічного сну, не допускаючи протягів. Сукупна тривалість денного та нічного сну не повинна бути менше 1030-1100годин;

за наявності у приміщеннях кондиціонеру, різниця між температурою цього приміщення та температурою на вулиці не повинна перевищувати +10º С, для запобігання теплового удару після виходу на вулицю після тривалого перебування поруч із кондиціонером;

не допускати перебування дитини ближче ніж 2 м від електричного вентилятора;

дівчатам рекомендувати використовувати віяло, не носити у спеку прикраси;

проводити щоденне вологе прибирання підлоги приміщень, де перебувають діти.

Піклування про збереження життя і здоров’я дитини – важлива складова роботи вихователя.

„Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили...”.

В. Сухомлинський

Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу „Я”, одним із компонентів якого є „Я – здоровий”.

Ця парадигма сучасної освіти яскраво відображена в державних документах, а саме: Законах України „Про дошкільну освіту” (2001 р.), „Про охорону дитинства” (2002 р.), „Національній доктрині розвитку освіти” (2002 р.), „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” (1998 р.) та ін. Зокрема, у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” одним із основних завдань дошкільної освіти на сучасному етапі є забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку дошкільника, формування в нього ціннісного ставлення до Природи, Культури, Людей і Самого Себе.

Значна увага приділяється питанням дотримання підростаючим поколінням здорового способу життя. Водночас залишається недостатньо вивченою проблема організації освітнього процесу з формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я. Мета – розкрити деякі підходи до організації навчально-виховного процесу з формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я, компетентності у фізичній, психічній і соціальній його сферах.

Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Ми вважаємо, що дитина, у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя. Для досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання наступних завдань:

Систематизувати знання дітей про:

*фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);

*психічну сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);

*соціальну сферу здоров’я (залежність стану здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я тощо).

Сформувати вміння (навички):

*у фізичній сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних видах діяльності;

*у психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;

*у соціальній сфері здоров’я: оцінювати життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, наслідки поведінки, безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до здорових.

Розвинути установки до:

*самостійного виконання оздоровчих процедур;

*прояву позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;

*дотримання здорового способу життя.

Одним із актуальних завдань у практиці роботи дошкільних навчальних закладів є забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я, виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям дошкільних навчальних закладів.

Навчально-виховний процес з формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:

- науковості (усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому фактичному матеріалі);

- доступності (наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку, логічно структурована);

- наочності (інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел, використанням художнього образного слова тощо);

- системності (нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти, сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я);

- урахування індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні можливості особистості);

- активності особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності, створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо формування складових здоров’я).

Для формування компетентності дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно планувати і проводити освітню роботу, використовуючи дидактичні ігри, посібники, художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди, експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми, що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних процедур, у ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”, „Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними. Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання здоров’язберігаючого стилю поведінки.

Кожні два тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп, м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри, придумувати власні загально розвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей включатися в ігри, розваги.

Старших дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо), пропонувати виконувати їх з членами родини. Під час щоденних прогулянок акцентувати увагу дітей на властивостях сонця, повітря і води, які сприяють підтримці здоров’я. Спонукати вихованців робити висновки щодо власних відчуттів після переходу з приміщення на подвір’я.

Постійно акцентувати увагу дошкільників на культурі споживання їжі. Давати їм поняття про доцільність дотримання режиму харчування. Пояснювати дітям значення окремих продуктів для зміцнення і збереження власного здоров’я. У старших дошкільників доцільно формувати елементарне уявлення про функціонування системи травлення. Необхідно навчати дітей правилам безпеки життєдіяльності, закріплюючи їхні знання у процесі моделювання життєвих ситуацій здоров’язберігаючого змісту. Постійно здійснювати медико-педагогічний контроль за станом фізичного здоров’я вихованців. Повідомляти батьків про результати обстеження дітей.

Для формування компетентності дітей у сфері психічного здоров’я необхідно створити в групі атмосферу шанобливого ставлення до людини, яка вміє підтримувати на належному рівні власне здоров’я, а також піклується про здоров’я інших людей. Середовище, у якому перебувають діти, бажано максимально наблизити до домашньої обстановки. Проводити різноманітні заходи, що сприяють збереженню психічного здоров’я дошкільників. Організувати в групі куточок релаксації, домашньої іграшки тощо. Необхідно надавати дітям знання про емоції людини, розвивати вміння контролювати власні негативні емоції, у повсякденному житті закріплювати правила ввічливої поведінки. Доцільно акцентувати увагу дітей на недопустимості некоректного ставлення до оточуючих. У процесі спілкування розвивати у вихованців здатність розрізняти почуття людей і відповідно на них реагувати. У ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Поліклініка”, „Лікарня”, „Театр” моделювати життєві ситуації різної емоційної спрямованості.

Вихователь має з повагою ставитися до ініціатив, ідей, побажань дошкільників з питань формування знань про здоров’я, включати їхні пропозиції в подальшу навчально-виховну роботу. Дітей старшого дошкільного віку можна навчати з терпимістю ставитися до однолітків, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між поведінкою, стосунками з однолітками і станом здоров’я. Спонукати вихованців аналізувати конфлікти, що виникають, з метою подальшого їх запобігання. Педагог не повинен залишати поза увагою жодної з проблем, що виникають у дітей і вирішувати їх в індивідуальному порядку, доброзичливо і спокійно.

У роботі з дітьми із заниженою самооцінкою допомагати виділяти власні сильні якості, формувати позитивне ставлення до себе. Доцільно у повсякденну діяльність включати бесіди “Що тобі подобається в собі?”, колективні завдання: зробити “ланцюжки вмінь”, психогімнастику, проводити ігри та застосовувати метод Ш. Амонашвілі „відповідь на вушко” тощо. Також використовувати у роботі зі старшими дошкільниками комплекс психогігієнічних ігор, вправ, наприклад, „Назви своє ім’я” (вчити представляти себе колективу, називати своє ім’я), „Лагідні слова” (виховувати доброзичливе ставлення до людей), „Як пройшов сьогодні день?” (формувати вміння аналізувати події, робити висновки).

Для формування компетентності дітей у сфері соціального здоров’я необхідно пояснювати їм, що дотримуючись здорового способу життя, вони зможуть краще пристосуватися до умов навколишньої дійсності, легше навчатимуться у школі, сприймати нову інформацію, радіти спілкуванню з однолітками і дорослими. Вихователь має надавати дошкільникам можливість за власним бажанням повторювати, моделювати, аналізувати з товаришами ситуації, які сприяють формуванню соціального здоров’я. Бажано розробити ситуації за темами: „Етикет у житті людини”, „Я, сім’я і всі люди” „Я і мої друзі” тощо.

Для збагачення досвіду діяльності в колективі і позитивного ставлення до однолітків, доцільно впроваджувати види діяльності, які потребують співпраці вихованців. Це сприятиме розвитку в дітей уміння надати допомогу, діяти, не заважаючи іншим, тактовно вказувати на недоліки, аналізувати власні дії та їх наслідки. Вихователям, у свою чергу, необхідно постійно демонструвати бажану поведінку. Дошкільники мають бачити, що педагог їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює емоції за допомогою слів. Така модель поведінки дорослого сприяє утворенню в групі атмосфери дружби та взаємодопомоги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя. Доречно також моделювати разом із дітьми проблемні ситуації, що стосуються формування соціального здоров’я. Роль дитини з негативною поведінкою інколи може взяти на себе вихователь. Таким чином педагог допоможе дітям зрозуміти недопустимість подібної поведінки.

Під час самостійної художньої діяльності бажано пропонувати дітям складати казки і створювати малюнки про те, що допомагає бути здоровим, про чуйність і байдужість, про звички, які зберігають, і які руйнують здоров’я, про дружбу тощо. Малюнки дітей доцільно присвячувати таким темам: “Мій лікар“, “Улюблений куточок природи”, “Я і моя сім’я”, “Моє рідне місто”, “Свято в нашій сім’ї” тощо.

Проводити роботу з формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я необхідно у тісній співпраці з батьками. Запрошувати їх до участі в просвітницьких і оздоровчих заходах, що проводяться в дошкільному навчальному закладі: батьківських зборах, дискусіях, консультаціях, бесідах, практичних заняттях; Днях здоров’я, Днях відкритих дверей, туристичних походах, спортивних розвагах тощо.

Вищезазначені методичні рекомендації спрямовані на корекцію діяльності педагогів у процесі організації навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу в контексті формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я. Дослідженнями підтверджено, що результативність роботи проявляється у зміні поведінки вихованців. Вона характеризується толерантністю стосовно інших людей, зацікавленістю дошкільників інформацією щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я, позитивним емоційним ставленням до виконання оздоровчих процедур, сформованим умінням мотивувати власні дії, спрямовані на оздоровлення організму, і бажанням їх виконувати, прагненням дотримуватися здоров’язберігаючої поведінки. Все це свідчить про доцільність проведення цілеспрямованої роботи з формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, починаючи з дошкільного віку.